Цікаве з історії

                                Крилаті вислови в історії

Історія – свідок минулого, світло істини, жива пам’ять.
Історія – життя пам'яті.
Історія – це свідок часу, учителька життя.
Не знати історії – означає завжди бути дитиною.
                                                      Цицерон
Щоб писати історію гідним чином, потрібно забути про свою віру, свою вітчизну, свою партію.
                                                       П. Буаст
Історія - найвищий учитель, в якого найгірші учні.
                                                       I. Ганді
Історія - це наука про те, чого вже немає й ніколи не буде.
                                                       П. Валері
Історик - це звернений у минуле пророк.
                                                       Ф. Шлегель
Історик - це нерідко журналіст, звернений у минуле.
                                                       К. Краус
Історія - занадто серйозна справа, щоб довірити її історикам.
                                                       Й. Маклеод
Історія – як м’ясний паштет: краще не вдивлятися, як його готують.
                                                       О. Хакслі
Історія більшою частиною являє собою видовище, ганебне для людства.
                                                       І. Зьойме
Історія вчить лише того, чого вона не навчила народи.
                                                       Гегель
Історія змушена повторюватись, тому що ніхто її не слухає.
                                                       Л. Пітер
Історія не повторюється - просто історики повторюють один одного.
                                                       К. Роджерс
Історія повторюється, тому що не вистачає істориків із фантазією.
Після очищення історії від брехні не обов’язково залишається правда, іноді –зовсім нічого.
                                                       С. Лец
Історія починається тоді, коли вже нічого неможливо перевірити.
                                                       В. Верховський
Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього.
                                                       М. Сервантес
Історія людства – це історія зла на землі.
Переможці і переможені мають з історії різні уроки.
                                                       В. Швебель
Життя героїв збагатило історію, а історія прикрасила подвиги героїв.
                                                       Ж. Лабрюйер
Історія нічому не учить, а тільки карає за незнання уроків.
В історії ми дізнаємося більше фактів і менше розуміємо сенс явищ.
                                                       B. Ключевский
Історія – наші корені. Без них не можливе життя сьогодні і в майбутньому.
                                                       М. Амосов
Навіть боги не можуть змінити минуле.
                                                       Агафон
Російська історія до Петра Великого – цілковита панахида, а після Петра Великого – одна карна справа.
                                                       Ф. Тютчев
Ті, хто творить історію, часто заодно й фальсифікують її.
                                                       В. Брудзинський
Хто винен, що, крім історії, ми нічого не вміємо робити?
                                                       Б. Крутієр
Археологи викопують із землі історію, яку закопали політики.
                                                       Г. Лауб
Жорна історії виробляють пил віків.
                                                       І. Іванюк
Ми захоплюємося старовиною, але живемо сучасністю.
                                                       Овідій
В історії за все відповідають нащадки.
                                                       В. Коняхин
Увійти до історії важче, ніж потрапити в неї.
                                                       В. Домиль
Минуле вчить сьогодення не повторювати помилок у майбутньому.
                                                       Л. Леонов
Мудрість є донька досвіду.
                                                       Леонардо да Вінчі
Всесвітня історія є історією перемог людей над людьми.
                                                       C. Жеромський
Всесвітня історія є сумою всього того, чого можна було б уникнути.
                                                       Б. Рассел
Завжди пам’ятай минуле.
                                                       Стацій

                            

                                                 Крилаті вислови

     Чимало крилатих висловів, які увійшли в нашу мову, повязані з визначними  історичними подями, персоналіями, міфами та легендами. Розглянемо кілька прикладів:

     "Багатий, мов Крез" походить від імені лідійського царя Креза (560 - 546 рр. до н. е.),  який мав  незліченні скар­би. Слава про них пішла далеко по світу, і з того часу в багатьох мовах стали вживати вислів: «Багатий, мов Крез». Відтак нині цей вислів вживається у переносному значенні: фантастично багата людина.

    "Ахіллесова п’ята". Вислів походить від імені давньогрецького героя Ахіллеса, мати якого, богиня Фетіда, прагнучи  зробити сина безсмертним, занурювала його у священні води річки Стікс. Лише п’ята, за яку Фетіда його тримала, не потрапила у воду і залишилася вразливою. У цю п’яту Ахіллеса смертельно поранив Паріс під час Трянської війни. Отже, вислів означає: слабке, вразливе місце.

   Варфоломіївська ніч - масове винищення протестантів у Парижі в ніч на 24 серпня 1572 р., коли було свято святого Варфоломія. Вживається, коли йдеться про жорстоку масову розправи.

Ріг достатку. У грецькій міфології ріг достатку — ріг кози Амалфеї, що вигодувала своїм молоком Зевса. Мав чарівну властивість давати усе, що побажає його власник. У переносному розумінні — невичерпне джерело багатства, благ.

Сізіфова праця. У грецькій міфології корінфський цар Сізіф за свої численні гріхи був покараний богами: в замогильному царстві був засуджений вкочувати на гору важкий камінь, який, ледве досягаючи вершини, скачувався вниз, і усю роботу доводилося починати спочатку. Вираз вживається в значенні: важка, нескінченна і безплідна робота.

Прокрустове ложе. Прокрустове ложе — ложе, на яке велетень-розбійник Прокруст насильно вкладав мандруючих : тим, кому ложе було коротке, обрубував ноги; тих, кому було довге, витягав. У переносному розумінні — штучна міра, що не відповідає суті явища.

Дволикий Янус. У римській міфології Янус — бог часу, а також всякого початку і кінця, входів і виходів (janua — двері) — зображувався з двома особами, оберненими у протилежні сторони : молодим — вперед, в майбутнє, старим — назад, в те, що минуло. Утворений звідси вираз «дволикий Янус» або просто «Янус» означає: лицемір, лукава людина.

Гордіїв вузол — вузол на царському возі у святині Зевса в місті Гордіоні, у Фригії. За стародавніми джерелами, той хто розв'яже цього вузла стає володарем Малої Азії. У 333 до н. е. Александр Македонський його розрубав мечем. У переносному значенні, «розв'язати гордіїв вузол» — вирішити важку справу.

Лаконічна мова - це чітка, коротка, зрозуміла мова. Спартанці з малку вчились говорити чітко, коротко, зрозуміло. Тому і зараз таку мову називають лаконічною, за назвою області Лаконіка, де так розмовляли.

Марафонський біг або марафон — спортивні змагання з бігу на дистанцію, що становить 42 км 195 м. Назва Марафонський біг пов'язана з легендою про давньогрецького воїна Фідіппіда, який пробіг із поселення Марафон до Афін, щоб принести звістку про перемогу греків над персами у Марафонській битві. Це сталося у 490 р. до н. е. Таким чином воїн увічнив пам'ять про перемогу грецьких військ Мільтіада, а в легкій атлетиці з'явився такий вид змагань, як біг по шосе на найдовшій дистанції (42 км 195 м), тобто марафон (або марафонський біг).

Троянський кінь - це хитрі дії, підступні засоби боротьби. Десять років безуспішно греки намагалися узяти Трою, але аж ніяк їм це не вдавалося зробити. І ось одного разу цар невеличкого острова Ітака на ім'я Одіссей запропонував грекам військову хитрість — зробити величезну фігуру дерев'яного коня, сховати туди загін солдат, а самим відпливти від острова, начебто назавжди. Так греки і зробили. На що троянці, побачивши що греки нарешті залишили острів, вийшли з фортеці і спокійно втягли фігуру коня у місто. Вночі грецькі солдати, що ховалися всередині, вийшли назовні і відкрили грецьким військам міські ворота. Так і закінчилася ця десятирічна війна, яку описав у своїй поемі Гомер.

Драконівські порядки - дуже суворі порядки. Колись був у Афінах такий правитель Драконт. Одного разу подумав він, що забагато злочинців в його державі розвелося. І видав збірник законів. Ті закони дуже суворими (за крадіжку - смерть, за святотатство - смерть і т.п.). Так і з’явився відомий вислів. 

Прийшов, побачив, переміг - вираз, який позначає швидкий та не надто складний успіх. Одного разу Цезарю довелося взяти участь в битві з понтійським царем Фарнаком, де він дуже швидко і ефектно переміг. Після цього Цезар написав звіт у Сенат (за іншою версією, лист другові Амніцію), де було тільки три слова - "Veni, vidi, vici", що в перекладі з латинської і означає "Прийшов, побачив, переміг".

Лавровий вінок - символ слави та перемоги. В Греції існував звичай увінчувати переможців різних змагань вінком із лавру, вважалося, що це - символ бога Аполлона. 

Ганнібалова клятва - рішучість боротися до кінця. Батько відомого карфагенського полководця Ганнібала Гамількар був правителем Карфагену. Він боровся проти Риму, брав участь у першій Пунічній війні. Коли Ганнібал був маленьким, він дав батькові клятву все життя зберегти ненависть до Риму, і залишився вірний клятві.

«Піррова перемога» — перемога, яка дістається дуже великою ціною; або перемога, рівносильна поразці. Своїм походженням цей вираз завдячує битві при Аускулі 279 року до н. е. Тоді епірська армія царя Пірра протягом двох днів вела наступ на війська римлян і зломила їхній опір, але втрати були настільки великі, що Пірр зауважив: «Ще одна така перемога і я залишуся без війська». 

Аріаднина нитка, нитка Аріадни За грецькою міфологією Аріадна — донька царя Криту Міноса і Пасіфаї. Колі на острів Крит з Афін разом із хлопцями, приреченими на поживу Мінотаврові, прибув царевич Тесей, Аріадна закохалася у нього. Мінотавр знаходився у Лабіринті — палаці з такою кількістю переходів, що із нього було неможливо вибратися. Аріадна дала Тесею клубок ниток, які він розмотував, входячи до Лабіринту. Вбивши Мінотавра, Тесей вибрався з Лабіринту за допомогою розмотаної нитки (Овідій, Метаморфози). У переносному розумінні нитка Аріадни — шляховказівна нитка, можливість, що допомагає вийти із скрутного положення.

Вавілонська вежа
Вираз походить з біблійського міфу про те, як люди намагалися побудувати у Вавілоні вежу, що сягала б неба. Розгніваний таким зухвальством, бог змішав мови будівників, вони перестали розуміти один одного, і будівництво невдовзі було припинене (Буття 11:1-9). Вживається на означення справи, яка ніколи не буде завершена. 


Валтасарів бенкет Великі багатства зібрали у Вавилоні його царі. Нікого не боялася могутня держава Вавилонія. І не помічав останній вавілонський цар Валтасар, як міцніла сусідня Персія. Свавільний Валтасар не зважав ні на жерців, ні на купців, до порад яких прислухалися його попередники. Дні і ночі бенкетував він у своєму палаці, забувши про державні справи. Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона. І от уночі, розповідає легенда, напівп'яний Валтасар і його вельможі побачили на стіні великого залу руку, яка напи­сала вогненними буквами слова: «Пораховано, зважено й віддано персам». Це був останній бенкет Валтасара. Тієї ж ночі жерці відчинили ворогам брами Вавилона, а вранці Валтасара знайшли мертвого в його палаці. Ось чому вислів «Валтасарів бенкет» означає: веселе, легковажне життя перед великим лихом. 

Авгієві стайні 
Вперше згадуються старогрецьким істориком Діодором Сіцілійським (І ст. до н. е.), який викладає міф про Авгія – царя Еліди, сина бога сонця Геліоса. Авгій мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилися протягом З0 років. Геракл, перепинивши течію річки Алфей, спрямував її на стайні, що були очищені в такий спосіб за один день. Це був сьомий подвиг Геракла. У переносному значенні вираз стали вживати ще античні письменники (Сенека, Лукіан та ін.), характеризуючи безладдя, запущені справи. 

Йти до Каносси
Означає каятися, принижуватися, йти до свого найлютішого ворога, який переміг. Вислів виник у зв'язку з незвичайним завершенням тривалої політичної боротьби німецького імператора Генріха IV (1056 - 1106 рр.) з Папою Григорієм VII (1073 - 1085 рр.). Будучи проклятим Папою за непокору, Генріх взимку 1077 р. пішов пішки до Каносси, де тоді знаходився Папа, щоб покаятися.

«Дари данайців» –  подарунок із підступним наміром, який може спричинити загибель того, хто його отримав. Данайці (грец. Danaoi) — давня назва грецького племені, яке заселяло Арголіду. У гомерівському епосі («Іліаді») данайці в союзі з іншими племенами — учасники Троянської війни (XIII ст. до н. е.), які впродовж десяти років не могли здобути Трою штурмом, але захопили хитрістю, тимчасово знявши облогу і залишивши біля стін Трої дерев'яного коня, як символ закінчення війни. Усередині коня знаходився один із ватажків греків Одіссей з найкращими воїнами. Незважаючи на попередження Лаокоона: «Боюся данайців, навіть тих, що дари приносять», та застереження провидиці Кассандри, троянці втягнули коня в місто. Уночі данайці вийшли з коня, відчинили браму своїм воїнам, захопили й зруйнували Трою.

«Іду на ви» — походить від легендарного виразу князя Святослава Ігоревича ( 955-972), який, за словами літописця Нестора, («посылаше къ странамъ глаголя: хочю на вы ити») посилав гінців в інші землі, кажучи: "Іду на ви". Значення: оголошувати війну, йти проти ворога.

"Буря в склянці води" –  вираз, який належить французькому письменникові і філософу Ш.-Л. Монтеск'є (1689-1755). Цими словами він характеризував політичні події в карликовій республіці Сан-Маріно. Подібні вирази ("буря в ложці", "гроза з корита") зустрічаються і в античних авторів (Афіней, Ціцерон). Значення цього вислову: велике хвилювання з незначного приводу, дрібні події, які штучно роздуваються.
"Адміральська година" - вислів, який пішов з часів Петра I, коли засідання адміралтейств-колегій закінчувались об 11 годині ранку і наставав час обіду. Об 11 годині у Петра I була обідня перерва. Вислів "адміральська година" увійшов у широкий вжиток після того, як починаючи з 1865 р. рівно опівдні в Петербурзі стали стріляти з гармати Адміралтейства, позначаючи точний час. Сучасне значення (жартівливе) - час випити й закусити.
"Після нас хоч потоп" – цей вислів приписують французькому королю Людовіку XV, але мемуаристи стверджують, що він належить фаворитці цього короля маркізі де Помпадур. Вона сказала це в 1757 р., щоб заспокоїти короля, засмученого поразкою французьких військ біля Росбаху. Можливо, ця фраза - алюзія на вірш невідомого грецького поета, що його часто цитували Цицерон та Сенека: "Після моєї смерті нехай світ у вогнищі загине". За часів свого правління Людовік XV (1715 - 1774) та його оточення вели розкішний спосіб життя. Вони витрачали гроші казни, використовуючи їх для власних розваг: купували коштовний одяг, влаштовували бали, будували палаци. Людовік XV мало приділяв уваги державним справам, віддаючи перевагу розвагам. Народ Франції, на його думку, існував лише для того, щоб задовольняти бажання й примхи короля. Версаль продовжував веселитись. Гроші текли без обліку, хоч вибивати їх з народу ставало дедалі важче. Також вважається що за цих обставин Людовік XV заявив: "На наш вік вистачить", а потім додав і слова: "Після нас хоч потоп".

"Від великого до смішного один крок" –  першоджерелом цього вислову є слова французького письменника Ж.-Ф.Мармонтеля (1723-1799): "Взагалі усе смішне стикається з великим". Цю фразу часто любив повторювати Наполеон під час втечі з Росії в грудні 1812 року французькому послу у Варшаві де Прадту, про що останній згадує в своїй книзі "Історія посольства у Велике герцогство Варшавське" (1816). Біограф Наполеона де Ремюза в своїх мемуарах свідчить, що цю фразу Наполеон промовляв і раніше.

"Альма-матер" –  університет, навчальний заклад, в якому навчався. Буквальний переклад з латини "годувальниця" ("alma" - та, що годує, "mater" –  мати). Ще з часів Давнього Риму студенти стали називати так свої навчальні заклади. Так вони їх називають і зараз. Цей же вислів вживається і в англійській мові. 

"Яблуко розбрату". У грецькій міфології яблуко розбрату –  золоте яблуко з написом самим «прекрасним», яке підкинула богиня розбрату Еріда трьом богиням: Гері, Афіні і Афродіті. Смертний юнак Паріс повинен був присудити яблуко найдостойнішій («суд Паріса»). Гера пообіцяла Парісу влада і багатство, Афіна –  мудрість і військову славу, а Афродіта –  віддати в дружини найкрасивішу жінку. І Паріс визнав найпрекраснішою із богинь Афродіту. Виконуючи свою обіцянку, богиня допомогла Парісу викрасти найкрасивішу із смертних жінок –  Єлену. З цього викрадення розпочалася Троянська війна. Вираз «яблуко розбрату» означає: причина суперечки, розбрату.

"Цирцея" – чарівниця з острова Ея, що обернула у свиней супутників Одіссея, а його самого утримувала на своєму острові впродовж року. У переносному розумінні — підступний спокусник. 

Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику. За старогрецьким міфом, Юпітеру сподобалась донька фінікійського царя Європа. Юпітер перетворився на бика і викрав її. Quod licet Jovi, non licet bovi – прислів’я говорить про нескромну або безпідставну претензію.

"Циклопи. Циклопічні будівлі". У грецькій міфології Циклопи –  три одноокі велетні. Їм приписували будівництво велетенських будівель. Звідси «Циклоп» вживається в значенні одноокий. «Циклопічна споруда» –  величезні, велетенські будівлі.


"Химера" У грецькій міфології Химера – чудовисько з головою і шиєю лева, тулубом кози і хвостом дракона. Алегорично химера – щось нереальне, нездійсненна і дивна мрія.

"Фурія". У римській міфології – кожна із трьох Богинь помсти (у грецькій міфології Еринії). Есхіл, який вивів Ериній на сцену, зображував їх огидними старими зі зміями замість волосся, з налитими кров’ю очима, з висунутими язиками і вискаленими зубами. Переносно – зла, сварлива жінка.

"Цербер". У грецькій і римській міфології Цербер –  жахливий трьохголовий пес зі зміїним хвостом, який охороняє вхід в підземне царство. Звідси слово «цербер» вживається в значенні:злий, лютий наглядач.
"Фортуна. Колесо Фортуни". Фортуна – в римській міфології Богиня сліпого випадку, щастя і нещастя. Вона зображувалася з пов’язкою на очах, що стоїть на кулі або колесі і тримає в одній руці кермо, а в іншій – ріг достатку. Кермо вказувало на те, що фортуна управляє долею людини, ріг достатку — на благополуччя, достаток, який вона може подарувати, а куля або колесо підкреслювали її постійну мінливість. Ім’я її і вираз «колесо Фортуни» вживається в значенні:випадок, сліпе щастя.

Бочка (діжка) Данаїд

Давній міф розповідає, що якийсь Данос втік від свого брата-близнюка і став царем у грецькомумісті Аргосі. Але п'ятдесят синів його брата розшукали Даноса і запропонували п'ятдесяти його дочкам — Данаїдам вийти за них заміж. Данос дав на це згоду, але вручив кожній із своїх дочок по кинджалу, щоб вони, як тільки одружаться, негайно повбивали своїх чоловіків. Так вони й зробили, крім однієї, яка справді любила свого нареченого. За цей злочин боги прирекли Данаїд цілу вічність наповнювати водою з річок підземного царства бездонну бочку.

У наш час, коли хто-небудь робить марну працю, кажуть: «Він хоче наповнити бочку Данаїд».

Агнець Божий

Перші слова католицької молитви. У християнській міфології – символ смирення і покірності. У сучасній літературі цей вислів часто вживається з метою досягнення сатиричного ефекту при зображенні безвольних і нерозумних людей.

Або Цезар, або ніхто

AUT CAESAR AUT NIHIL (рос. или грудь в крестах, или голова в кустах; укр. або пан, або пропав). Римський диктатор і полководець Гай Юлій Цезар відомий хоробрістю й рішучістю. Ці слова було викарбувано на одному із бюстів Цезаря.

"Хто до нас з мечем прийде, той від меча й загине"/

Так сказав Олександр Невський, коли на Новгород напали німецькі рицарі. Це трапилося напередодні Льодового побоїща на Чудському озері 5 квітня 1242 р. Німці намагалися перетнути Русі шлях до Балтійського моря. Напередодні Олександр Невський звільнив від німців Псковську землю, після чого перед ним постала задача припинити просування ворога на Новгород. Внаслідок перемоги німецькі рицарі були повністю відкинуті від кордонів. У наш час ці слова можна розуміти так: проти однієї сили завжди знайдеться інша сила.

Осідлати Пегаса.

На ім'я крилатого коня Пегаса, що відбувся від крові Медузы-горгоны, коли Персей обезглавив її. Цей кінь приносив удачу своєму вершнику. Якось ударом копита Пегас вибив на горі Геликоне, що служила притулком муз, джерело Гиппокрену («кінський джерело»). З тез пір вода його дарує натхнення поетам.

Означає відчути порив натхнення, стати поетом, розпочати писати вірші.

Ганнібал біля воріт - вислів, що означає небезпеку. Ганнібал - видатний карфагенськийполководець. Коли він одного разу з'явився з військом біля воріт Риму, це викликало величезну паніку.

"Хліба і видовищ" - позначає людей, які живуть виключно на подачки інших. Римські політики, щоб заробити любов плебсу (щоб виграти вибори консула, заспокоїти народ та ін.) часто влаштовували криваві видовища (наприклад, битви гладіаторів) та роздавали хліб. З часом дехто з простих людей призвичаївсь жити на ці милості, а натовпи вимагали "Хліба і видовищ".

Вандали - давньогерманські племена. В V столітті вони напали на Рим і дуже його розграбували, пошкодили й знищили прекрасні скульптури та картини, якими славився Рим. Сам термін з'явився під час Великої Французької революції, яка теж супроводжувалася відчутним вандалізм. Вандал - людина, яка знищує пам'ятки мистецтва, неосвічена людина, у ширшому сенсі - людина-руйнівник.

Горе переможеним - позначає погане становище переможених людей чи народів. Вислів походить з IV ст. до н. е., коли галли вдерлися в Рим, але не могли взяти Капітолій. Облога тривала довго. Римляни голо­дували, їм запропонували сплатити викуп – 300 кг золота, при відважуванні якого вождь галлів Бренн кинув на терези з гирями меч. У відповідь на обурення римлян, відповів: «Горе переможеним».

Скринька Пандори - осередок усього поганого. Пандора - це дуже красива жінка, дружина Епіметея. Боги їй подарували скриньку, але наказали в жодному разі не відкривати. Та з цікавості Пандора скриньку відкрила, випустивши у світ всі лиха та нещастя.

Танталові муки - страждання, які відчуває людина від усвідомлення близькості мети, яку не можна досягти. Тантал - ще один цар-негідник - обманював богів; бажаючи перевірити, чи справді вони все знають, нагодував їх своїм сином. Тому стоїть він в Аїді по шию в воді, але спрагу втамувати не може; під гілками з фруктами, але вони відхиляються, коли Тантал хоче щось зірвати.

                            Цікаве з історії України

Вперше назва "Україна" з'явилася наприкінці XII ст. в Іпатіївському літописі у 1187 році у зв'язку зі смертю в Переяславі князя Володимира Глібовича. У літописі говориться: "...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и крепок на рати... и о нем же Украина много постона...". За часів Галицько-Волинського князівства його землі одержали назву "Україна", яка пізніше, з XVI ст., вживалася в документах в межах більшості заселених українцями земель, що увійшли до Польщі.

***

Автохтон — грецьке слово, що відповідає латинському "абориген" і означає людину, що споконвіку живе в одній і тій же місцевості.

Професори Погодін, Лавровський, академік Соболевський розвинули теорію, що в Київському князівстві спочатку жили великороси (тобто росіяни), які після татарського погрому емігрували на північ, а на їхнє місце прийшли українці. Проти так званої погодинської теорії виступали професор Максимович ("О мнимом запустении Украины", 1857 рік), О.Котляревський ("Были ли малороссы исконньми обитателями Полянской земли или пришли с Карпат в XV веке") і В.Антонович ("Киев, его судьба и значение", 1882 рік). Докладний огляд цього питання дав професор М.Грушевський в своїх працях. Він переконливо доводить тезу про автохтонність українського народу.

Важливу роль у доведенні автохтонності українського народу відіграли пізніші археологічні розкопи, які виявили, що Київщина була заселена ще в палеоліті (найдавніші часи кам'яної доби). Знайдеш знаряддя праці, хатнє знадоб'я та виявлені особливості поховання людей дають привід вважати, що тут жив народ, який був пращуром теперішніх українців.

Підтвердження автохтонності українського населення принесли також дослідження трипільської культури — найдавнішої культури на території України. Хліборобська та мистецька традиції цієї культури спільні з цими традиціями сучасних українців.

***

Найдавніші згадки про приручення тварин на території України належать до епохи мезоліту — тобто VII-VI тис. до н.е. Як свідчать знахідки у мезолітичних шарах, першою свійською твариною був собака. В епоху міді-бронзи було приручено всіх основних сільськогосподарських тварин, в тому числі і коня, якого тоді ж пристосували до верхової їзди.

***

Початок землеробства на території України припадає на 2-у половину VI-V тис. до н.е., тобто на ранні етапи неоліту. Під час розкопок поселень племен буго-дністровської неолітичної культури виявлено керамічні вироби з відбитками зерен і полови злаків. За визначенням ботаніків, вони належать трьом видам: пшениці, ячменю та просу.

***

Першим кодексом норм давньоруського права є "Руська правда" — цінне джерело вивчення соціально-економічного і політичного життя, правової системи Київської Русі ХІ-ХІІ ст. Перші списки "Руської правди", що, вірогідно, була укладена в Софійському соборі і містила основи українського, білоруського, російського та литовського права, знайшов у 1738 році В.М.Татіщев.

***

Найстародавнішим істориком на території України вважається один з античних науковців Сириск. У 1908 році на землях античного міста Херсонесе археологи знайшли стелу з текстом III ст. до н.е. Напис вдалося розшифрувати, і з'ясувалося, що стелу було встановлено на честь херсонесіта Сириска, сина Геракліда, увінчаного за історичні дослідження золотим вінком. Нині стела зберігається в Херсонеському історико-архітектурному заповіднику в Севастополі.

***

Найдавніші прізвища, тобто власні особові назви, близькі за значенням до сучасних прівищ , зафіксовані в українських пам'ятках ділової мови — грамотах ХІV - XV ст. Це князь Іван Васильович Чорторийський, пан Іван Чорний, пан Воячко Рогатинський. Характерно, що все це прізвища людей, котрі належали до тодішньої суспільної верхівки, прізвища князів, магнатів, власників великих земельних маєтків. Чому саме в них з'явилися прізвища? Ці люди купували і продавали свої села й інші маєтності, записували їх у спадок дітям, родичам, і ці юридичні дії потребували оформлення відповідними документами. А для дітей чи онуків було вигідно, щоб прізвище свідчило про те, що вони нащадки і спадкоємці такого-то предка.

***

Найдавніші житла первісної людини на території України типу чумів, вкритих шкірами (стоянка Молодове-1 поблизу с.Молодове у Чернівецькій області), а також житлові печери з перегородками з кісток мамонтів (грот Чокура у Сімферополі) належать до муст'єрського періоду (середній палеоліт: 50-40-ві тис. до н.е.).

***

Найдавнішими документальними спорудами на території України, збудованими до винаходу технічних засобів будівництва, є кургани. Це —"піраміди південних степів", як їх називали перші дослідники XVIII ст. Феномен цих споруд, а, отже, і колосальних витрат непродуктивної праці, залишається нез'ясованим. Найбільша кількість степових курганів споруджена у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

***

Перші кам'яні споруди на Русі відомі ще за язичницьких часів. Однією з таких будівель, згадуваних літописом, був князівський палац — терем Святослава Ігоревича у Києві.
Найдавнішими свідченнями про існування колісного транспорту є залишки возів, виявлені в Сторожевій Могилі поблизу Дніпропетровська, на Мелітопольщині та в інших місцях. Як тяглову силу для них використовували волів. Належать ці знахідки до племен ямської культури Подніпров'я, які жили наприкінці III — на початку II тис. до н.е.

***

Найбільшим транспортним шляхом стародавності, що пролягав на території України, був "шлях з варяг у греки" — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3000 км, що зв'язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Виникла вона у IX — на початку X ст. і мала велике значення для розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі Давньої Русі.

***

Перший автомобіль з'явився на території сучасної України, а разом з тим і в усій тодішній Російській імперії у 1891 році в Одесі Купив у Франції це механічне чудо редактор газети "Одесский листок" В.В.Навроцький. То була одна з найперших ще дослідних моделей уславленої згодом фірми Панар-Левассор.

***

Найдавніші згадки про пересилку вістей на території України належать до 1 тис. до н.е.: грецькі історики згадують про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, — скіфів та сарматів.

***

Найбільшою битвою з XVII ст. до середини XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з однієї сторони, і Річчю Посполитою — з іншої. В ній брало участь до 600 тис. воїнів. Тільки битви другої світової війни, зокрема на Курській дузі, біля Москви і Берліна мали більші масштаби.

***

Етруски (з латинської— плем'я, народ), давні племена, які в 1-му тисячолітті до н.е. населяли північну частину Апенінського півострова і створили розвинуту цивілізацію, що передувала римській. Етруски створили самобутнє мистецтво, яке з часом активно вплинуло на розвиток художньої культури стародавнього Риму. Значного розвитку досягла архітектура, планування міст, будівнича техніка. Були поширені храми з Трьома внутрішніми приміщеннями, зведені на високих подіумах, пишно оздоблені скульптурними композиціями і декором. Розвивались художні ремесла, зокрема виготовлення виробів з бронзи, золота, кераміки. Гробниці, склепи прикрашались монументальним живописом. Етруські жінки нарівні з чоловіками брали активну участь у суспільному житті.

***

Деякі українські вчені вважають, що етрусками були племена орійців, які переселились на Апеніни з пра-України. Застосовуючи закономірності граматичної будови української мови, так званий "український мовний ключ", американський вчений українського походження Іван Стойко розшифрував досить багато етруських написів. Одну із золотих таблиць, знайдених в етруському місті Пиргі в 1964 році, І.Стойко переклав так: "Колишній вояче, бачиш все. Ти, мабуть, вірив, і ту віру прийняли всі. Зобач чужинець це говорить і це гордість дасть. У собі я тішусь і знаю, бо ви учили "пошана в рай веде"...

                             Цікаве з історії Козацтва

В історичній літературі існує чимало версій походження слова "козак". Один із польських дослідників виводив це найменування від легендарного ватажка, що в давні часи успішно боровся з татарами. Звали його буцімто Козак. Інший, теж польський вчений, пояснював походження цього слова від "коза". Були версії, згідно з якими козаки — не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів. Турецькою мовою слово "козак'5 означає волоцюга, забіяка, розбійник. Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога, І воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.

***

Дмитро Вишневенький ввійшов в народні думи під іменем Байди —безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту... Д. Вишневецький був першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Зібравши під своєю орудою чимале військо, він організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть: його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли. Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст.

Смерть Д.Вишневецького була великою втратою для козацтва. І невипадково історики називають його духовним батьком Січі.

Козацький гетьман Іван Свірговський — одна із загадкових постатей у нашій історії. Знаємо тільки, що його військо брало участь у повстанні в Молдові під проводом Йона Воде, який прагнув завоювати незалежність свого краю від султанської Туреччини. Султанське військо взяло в кільце козаків. Згідно з першою версією, Свірговський загинув разом зі своїми побратимами в тому бою. Згідно з другою, його пораненого захопили в полон і зажадали великого викупу. Не мав таких грошей отаман, і не було кому за нього заплатити. Так він і загинув у турецькій неволі. І ніхто не знає, де його могила.

***

Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",— оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну рад лобом, — оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.
Віталися козаки також на свій спосіб. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу!" Господар вигляне у віконце і відповість: "Пугу! пугу!" Тоді гість відзивається; "Козак з лугу!", а господар: "Повішайте там, де й наші коні", — тобто прив’яжіть коней до ясел і просимо до хати,

Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, Називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім'я Кашки або Кашовара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

***

Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Слово "чайка" походить від тюркського "чаік-чаік", що значить човен, дубок. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3-5 м завширшки. На кожному сідало кілька десятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім військовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці напиналося вітрило.

Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога.

Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з'являлися з самісінького дна моря.

Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу — прообраз майбутнього перископа — стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з'явиться турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і знову козаки з'являлися ніби з самісінького дна моря.

***

У козацьких реєстрах він записаний під іменем Петра Калниша. В історію ж увійшов як Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорізької Січі. Відомо, що з молодих років пов'язав він свою долю з козацтвом. 1761 року його, людину вже похилого віку, було обрано кошовим отаманом. Кошовий очолював козацьке військо у війні Росії з турками й татарами. Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. Відомо також, що кошовий мав заслужену репутацію будівничого. З його ідеї і на його кошти з'явилися прекрасні церкви в Лохвиці, в Ромнах, а також у Межигірському монастері.
Для історії зберігся лист генерал-губернатора князя По-тьомкіна до кошового. Потьомкін запевняв, що завжди при царському дворі буде відстоювати інтереси Січі і всієї України. Та не минуло й року, як Січ було зруйновано, а Петра Калнишевського разом із військовим писарем Гробою та військовим суддею Головатим арештовано. Калнишевського було завезено аж на Біле море, на Соловецькі острови. Там "кошового замурували в казематі, залишивши тільки маленьку щілину, в яку йому подавали їжу. Помер останній кошовий на Соловках у стодванадцятирічному віці.
Перед смертю йому дозволили їхати в Україну. Але гордий козак відповів, що, оскільки в Україні вже немає Січі Запорізької, то і йому більше немає місця в Україні.

***

На овіяному козацькою славою острові Хортиця росте унікальний дуб. За переказами, цьому оспіваному в піснях та легендах дереву вже понад 700 років. Товщина його стовбура по колу — 6 м 32 см, діаметр крони — 45, висота — 33 м. На довгому своєму віці бачив він і чумаків, які, йдучи в Крим по сіль, зупинялися перепочити в його затінку, і орди татар, що вихором налітали на українські землі. Пам'ятає він і гетьмана Богдана Хмельницького та його побратимів, які спекотної днини пили воду з джерела. Не забув він і славних козаків-запорожців, бо ж росте неподалік козацької вольниці — у селі Мала Хортиця під Запоріжжям.
І ось цей дуб, такий могутній і кремезний, тяжко захворів. Може, вийшов вже вік дуба, а може причинок» тому грунтові води, що високо піднялися після спорудження Каховської гідроелектростанції.
Група ентузіастів, щоб урятувати цю пам'ятку, вирішила створити мале підприємство "Запорізька старовина". Спеціалісти втілюють у життя проект нової дренажної системи.

Вперше назва "Україна" з'явилася наприкінці XII ст. в Іпатіївському літописі у 1187 році у зв'язку зі смертю в Переяславі князя Володимира Глібовича. У літописі говориться: "...и плакашася по нем всі переяславци... бе бо князь добр и крепок на рати... и о нем же Украина много постона...". За часів Галицько-Волинського князівства його землі одержали назву "Україна", яка пізніше, з XVI ст., вживалася в документах в межах більшості заселених українцями земель, що увійшли до Польщі.

 В містечку Заліщики (Тернопільська область), після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році, деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі...

 В селі Лемеші (Чернігівська область) на початку XVIII століття народився хлопчик Олексій Розум. У вільний від випасу корів час, він співав у сільському церковному хорі, де був помічений, відправлений до Петербургу й згодом став графом Розумовським й вінчаним чоловіком імператриці Елизавети (щоправда без права престолонаслідування). Брат графа Кирило у 18 років (!) очолив Петербургську академію наук, а згодом ще й став гетьманом Лівобережної України...

 В містечку Бердичів (Житомирська область) в костелі Святої Варвари 14 березня 1850 року місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. В цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, крім написання музики він також керував роботами по реставрації тамтешнього органу...

 В селищі Гоща (Рівненська область) вотчині князів Острозьких в місцевій аріанській школі в 1601 році з’являється новий учень Григорій(Юрій) Отрепєв. Через деякий час, чи то з власної амбітності, чи то з авантюризму своїх польських покровителів він стає царем Всея Руси - Лжедмитриєм І. Об’єктивності ради, потрібно відзначити - досить прогресивним царем, але ...

 В містечку Глухів (Сумська область) 12 травня 1870 року, рознеслася вістка, що їх знаменитому земляку Артемію Яковичу Терещенко, відомому цукрозаводчику та меценату височайшим указом надано потомственне дворянство. Сини його згодом гідно продовжували його справу. А от численні онуки, вже стали прикладати свої здібності в інших іпостасях. Михайло Іванович Терещенко був міністром фінансів та закордонних справ в уряді О.Керенського; Федір Федорович Терещенко був талановитим авіаконструктором, вельми високо цінувався Жуковським, й літаки його конструкцій були прийняті на озброєння російської армії в І світовій війні...

 Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 роках, командир одного з загонів бурів українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Ю.Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 році Ю.Будяк працює в уряді Української Народної Республіки. В 1943 році Юрій Будяк помирає в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали .... Уїнстон Черчілль....

 Гетьман Петро Дорошенко останні двадцять років свого довгого й бурхливого життя прожив у почесному засланні в Росії. Був Вятським воєводою. Отримав від російського царя в маленькому містечку Яропольче (Волоколамський повіт біля Москви) помістя, 1000 дворів і пенсію в 1000 карбованців. Там же він і помер 9 листопада 1698 року. Там же і був похований. Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була .... дружина Олександра Пушкіна - Наталя Гончарова.

 В місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григір. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейський нагород. В 1747 році Г.Орлик одружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”...

 Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI - на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.

 Найдавніша згадка про "руську" (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" І. Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

 Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?"

Найдавнішою скульптурою, знайденою в Україні, є кам’яна баба з кургану поблизу с. Нововасилівки Миколаївської області, яка належить до V-ІV ст. до н.е.

 Найбільше перекладений літературний твір - "Заповіт" Тараса Григоровича Шевченка. Його перекладали на 147 мов народів світу.

Найдовший псевдонім мав, мабуть, Григорій Квітка-Основ’яненко: "Любопытный Аверьян, состоящий не у дел колежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям".

Найпершим фаховим продавцем книжкової продукції вважається друкар М. Сльозка. За старих часів, тобто в XVII-XVIII ст., книги продавалися насамперед у друкарнях. М. Сльозка винайшов нову форму розповсюдження друкованого слова: продавав видання Львівського братства, роз’їжджаючи по ярмарках.

 Найчастіше вживаною літерою з українського алфавіту є "п", із якої починається найбільша кількість слів. "Найпасивнішою", тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є "ф". В українській мові звук, що починається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

 Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, заснована в 1576 р. у м. Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад - Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об’єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов’янському світі.

 Найдавніший міст знаходиться у м. Феодосії. Цей грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований генуезцями в XIII ст. Довжина його 10 м. Дещо молодшим від нього є "Турецький міст" над рікою Смотрич біля фортеці у Кам’янці-Подільському, його було побудовано у XVI ст.

 Найвидатнішою архітектурної спорудою Київської Русі, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, "руська митрополія", зведена у 1037 році в центрі верхнього міста. Він має змінений зовнішній вигляд - був добудований у XVIII ст. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням собор належить до видатних пам’яток світу доби феодалізму.

 Найзнаменітішими дітьми можна вважати трьох дочок Ярослава Мудрого, які стали королевами в різних країнах. Дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, а після його смерті управляла Францією як регентша до повноліття свого сина, короля Філіпа. Про це свідчить багатомовний напис на її пам’ятнику неподалік від Парижа: "Анна руська - королева французька". Друга дочка Я. Мудрого була одружена з норвезьким королем Геральдом Сміливим, а третя - з угорським королем Андрієм.